Словник української мови (1937)/доставати
| ◀ доста | Словник української мови Д доставати |
доставатися ▶ |
|
Достава́ти, стаю́, є́ш, сов. в. доста́ти, ну, неш, гл. 1) = Діставати. У такого й чорт ладану не достане. Ном. Ой хто мені цар-зілля достане, той зо мною на рушничку стане. Мет. 104. Ідіть зо мною на Черкеню долину гуляти, слави лицарства козацькому війську доставати. Макс. (1849). 82. Над річкою над Дунаєм орли загравали, а козаки отамана з неволі достали. Мет. 429. У неділю города достали. 2) Доставать, достать, достигать, достичь. До пліч достати.