Словник української мови (1937)/доскочистий

Словник української мови
Борис Грінченко
Д
доскочистий
Київ: Соцеквидав України, 1937

Доско́чистий, а, е. Живой, веселый (о музыке). Ану йому марш! — І втяли такого доскочистого, аж волосся їжиться. Св. Л. 231.