Словник української мови (1937)/досконалий
| ◀ досклепити | Словник української мови Д досконалий |
досконалість ▶ |
|
Доскона́лий, а, е. 1) Совершенный. 2) Настоящий, действительный. Хто тут досконалий хазяїн? Черк. у.
| ◀ досклепити | Словник української мови Борис Грінченко Д досконалий |
досконалість ▶ |
|
Словник української мови — Д
досконалий
Борис Грінченко
1937
Доскона́лий, а, е. 1) Совершенный. 2) Настоящий, действительный. Хто тут досконалий хазяїн? Черк. у.