Словник української мови (1937)/досвітчаний

by Борис Грінченко

◀ досвіток

Словник української мови Борис Грінченко Д досвітчаний

досвітчанин ▶

Київ: Соцеквидав України, 1937

Досвітча́ний, а, е. 1) Предрассветный. Сим. 185. 2) Сделанный во время до́світок. Це ранішня робота, а це досвітчана. Мирг. у. Слов. Д. Эварн. Досвітча́на ма́ти. Женщина, в доме которой собираются до́світки. Борз. у.