Словник української мови (1937)/дорозумовуватися

by Борис Грінченко

◀ дорозумітися

Словник української мови Борис Грінченко Д дорозумовуватися

дорослий ▶

Київ: Соцеквидав України, 1937

Дорозумо́вуватися, вуюся, єшся, сов. в. дорозумува́тися, му́юся, єшся, гл. ( = Дорозумі́тися). Додумываться, додуматься, сообразить. Усяке по-своєму дорозумовується. О. 1862. Х. 115. Чи ти зажурився, чи ти загадався, — хто ж би то по тобі дорозумувався? К. Досв. 149.