Словник української мови (1937)/дорога
| ◀ доров | Словник української мови Д дорога |
дорогий ▶ |
|
Доро́га, ги, ж. 1) Дорога, путь. В похід у дорогу славні компанійці до схід сонечка рушали. Шевч. Смерть — неминущая дорога. Ном. № 8243. Проста до Христа у світі дорога. Чуб. III. 17. Бо́жа доро́га (Ном. № 8229), чума́цька дорога. Млечный путь. Бу́ти на бо́жій, оста́нній доро́зі. Быть при смерти. Г. Барв. 361, 434. Куди́ вам доро́га? Куда вам путь лежит? 2) Дорога, путешествие. Ой ти, козаче, ти, хрещатий барвіночку, хто ж тобі постеле у дорозі та постілочку. Мет. 81. 3) В гончарной печи арка, образуемая козлом и стеной печи. Вас. 180. 4) У ткачей: а) то же, что и сказ. МУЕ. III. 20; б) в основе: место, сквозь которое продевается челнок. Шух. I. 258. Ум. Дорі́(о́)жка, дорі́(о́)женька, дорі́(о́)жечка, доро́жейка. Мет. 32, 22, 229. К. Досв. 19. Чуб. III. 240.