Словник української мови (1937)/доптати
◀ допрядати | Словник української мови Д доптати |
допускати ▶ |
|
Допта́ти, пчу́, чеш, гл. = Топтати. Грин. III. 518. Взулася в черевички та й по хаті допче. Чуб. V. 156. Ми пів року допчемо, нім осьмак найдемо. Гол. I. 128.