Словник української мови (1937)/доправлятися
◀ доправляти | Словник української мови Д доправлятися |
доправуватися ▶ |
|
Доправля́тися, ля́юся, єшся, гл. 1) Требовать, добиваться. Свого доправляйся, роду не чужайся. Ном. № 9033. 2) — за що. Требовать уплаты. Стахова жінка доправляється за курчата. НВолын. у.