Словник української мови (1937)/доповзати
| ◀ допнути | Словник української мови Д доповзати |
доповідати ▶ |
|
Доповза́ти, заю, єш, сов. в. доповзти́, зу́, зе́ш, гл. Доползать, доползти. Мов рачки доповзла до города. Кв.
| ◀ допнути | Словник української мови Борис Грінченко Д доповзати |
доповідати ▶ |
|
Словник української мови — Д
доповзати
Борис Грінченко
1937
Доповза́ти, заю, єш, сов. в. доповзти́, зу́, зе́ш, гл. Доползать, доползти. Мов рачки доповзла до города. Кв.