Словник української мови (1937)/доносити

by Борис Грінченко

◀ донка

Словник української мови Борис Грінченко Д доносити

доношати ▶

Київ: Соцеквидав України, 1937

Доно́сити, но́шу, сиш, сов. в. доне́сти́, су́, се́ш, гл. 1) Доносить, донести до какого-либо места. Ложки до рота не донесе. Ном. № 11742. Донести́ ря́ду. Окончить потчевать водкой ряд гостей. Ряду… донести не стало, — долийте пляшку. 2) Сообщать, сообщить. І було після сих прилук, що донесено Оврамові так: он і Мелха породила сини братові твоєму Нахорові. К. Св. Пис., кн. I. Мус. XXII. 20. Донести́ ві́сті. Известить. Ох пошлімо галку, ой пошлімо чорну аж до Січі рибу їсти, ох нехай донесе, ох нехай донесе до кошового вісті. ЗОЮР. I. 136. Донести́ у ву́ха. Довести до сведения. Як (хто) донесе татові у вуха, то зараз їй смерть. Уман. у.

Доноси́ти, ся. См. Доношувати, ся.