Словник української мови (1937)/домолити
| ◀ домодержавець | Словник української мови Д домолити |
домолитися ▶ |
|
Домоли́ти, лю́, лиш, гл. Умолить. Не домолив його: хоче таки правити довг.
| ◀ домодержавець | Словник української мови Борис Грінченко Д домолити |
домолитися ▶ |
|
Словник української мови — Д
домолити
Борис Грінченко
1937
Домоли́ти, лю́, лиш, гл. Умолить. Не домолив його: хоче таки правити довг.