Словник української мови (1937)/домарити
| ◀ домар | Словник української мови Д домарити |
домаритися ▶ |
|
Домари́ти, рю́, риш, гл. Быть, находиться дома. Чи єс сама домарила, чи єс мала гості? Шух. I. 201.
| ◀ домар | Словник української мови Борис Грінченко Д домарити |
домаритися ▶ |
|
Словник української мови — Д
домарити
Борис Грінченко
1937
Домари́ти, рю́, риш, гл. Быть, находиться дома. Чи єс сама домарила, чи єс мала гості? Шух. I. 201.