Словник української мови (1937)/долівка
| ◀ долів | Словник української мови Д долівка |
долівлиць ▶ |
|
Долі́вка, ки, ж. Земляной пол, вымазанный глиною. Вас. 194. Сим. 2. Чуб. VII. 383. Скриня… одчинена, розбитий замок лежить коло неї на долівці. Кв. Ум. Долі́вонька, долі́вочка.