Словник української мови (1937)/долі
◀ долище | Словник української мови Д долі |
долів ▶ |
|
До́лі, нар. Внизу, на земле, на полу. Долі посідали. Млр. л. сб. 83. Хоч долі, аби в своїй волі. Ном. № 8915. А гайдамаки положили Дригу долі та насипавши йому на голу спину пороху, запалили і драли греблом. ЗОЮР. I. 248.