Словник української мови (1937)/долежати
◀ долегливість | Словник української мови Д долежати |
долежка ▶ |
|
Доле́жати, ся. См. Долежувати, ся.
◀ долегливість | Словник української мови Борис Грінченко Д долежати |
долежка ▶ |
|
Словник української мови — Д
долежати
Борис Грінченко
1937
Доле́жати, ся. См. Долежувати, ся.