Словник української мови (1937)/докучливий

by Борис Грінченко

◀ докучати

Словник української мови Борис Грінченко Д докучливий

докучливо ▶

Київ: Соцеквидав України, 1937

Доку́чливий, а, е. Надоедливый, причиняющий беспокойство. Мир. Пов. I. 134. Докучливі діти у Григора. Каменец. у. Докучливе допитування. Мир. Пов. I. 140.