Словник української мови (1937)/докладати
| ◀ докладання | Словник української мови Д докладати |
докладка ▶ |
|
Доклада́ти, да́ю, єш, сов. в. докла́сти, ду́, де́ш, гл. 1) Докладывать, доложить, прилагать, приложить. Доклада́ти праці, доклада́ти рук. Прилагать труд, прилагать старания. Люди, що в науці кохаються, що звикли не тільки очима дивитися, а ще й докладати розумної праці, щоб вияснити собі усе те, на що дивляться. Дещо. 17. Доклада́ти во́за. Отколотить, убить. Ном. № 13185. Солдат. Бывает и на старуху проруха. Не потачь, хозяин: у каждово есть свои блохи. (О жене Михайла Чупруна). Михайло. Борони, боже! якби я свою підстеріг в чім, — тут би їй і доклав воза. Котл. Моск. Чар., явл. X. 2) Прибавлять, прибавить, дополнять, дополнить. Інший розважає, а інший тугу докладає. Черк. у. До книжок докладає своє розумне слово. 3) Излагать, изложить обстоятельно, с доказательствами. Козаки й мужики у неділю рано, богу помолившись, листи писали, і в листах добре докладали, і до пана Хмельницького у Полонне посилали. Дума. Начне їй докладать, бо розумна таки й голова була у нього. Стор. М. Пр. 153. 4) Доклада́ти кому́. Насмехаться над кем. Чує, як сміються з нього, чує, як докладають йому. Кв.