Словник української мови (1937)/докидати

by Борис Грінченко

◀ доки

Словник української мови Борис Грінченко Д докидати

докисати ▶

Київ: Соцеквидав України, 1937

Доки́дати, даю, єш, гл. Добросать.

Докида́ти, да́ю, єш, сов. в. доки́нути, ну, неш, гл. Добрасывать, добросить. Кругленьким, маленьким до неба докинеш. Ном., стр. 297, № 228.