Словник української мови (1937)/дозимувати

by Борис Грінченко

◀ доземний

Словник української мови Борис Грінченко Д дозимувати

дозирати ▶

Київ: Соцеквидав України, 1937

Дозимува́ти, му́ю, єш, гл. 1) Дозимовать, дожить зиму. 2) Докормить до конца зимы скот. Шкапина здихає і нічим дозимувати, — позичте хоч в'язку сіна. Грин. II. 208.