Словник української мови (1937)/додому
| ◀ додомку | Словник української мови Д додому |
додрібушитися ▶ |
|
Додо́му, нар. Домой. Іде додому мій миленький. Мет. Приходжу я додому, — нема мого пана. Чуб. V. 1. Уже сонце на лану, я додому полину. Чуб. III. 248. Ум. Додо́мку, додо́моньку, додо́мочку. Вернись, сину, додомоньку, змию тобі головоньку! Бал. 30. Кличе мати сина з корчми додомочку. Чуб. V. 33. Вони напасуться, водиці нап'ються і додомку притрясуться. Мил. 41.