Словник української мови (1937)/додержувати
| ◀ додержування | Словник української мови Д додержувати |
додержуватися ▶ |
|
Доде́ржувати, жую, єш, сов. в. доде́ржати, жу, жиш, гл. 1) Додерживать, додержать, придерживать, придержать. Ой десь же ти, дівчинонько, з китаєчки звита, що ти мене додержала з вечора до світа. Мет. 45. 2) Соблюдать, соблюсти. 3) Придерживаться, придержаться. Додержуй корчми! (Ирония.) Ном. № 11666. 4) Доде́ржати сло́ва. Сдержать слово. Додержав таки Кирило Тур свого слова, що все хваливсь тою чорною горою. К. ЧР. 417. Постіль буде шовкова, додержить ляшок слова. Мет. 9. 5) Доде́ржувати ві́рності. Оставаться верным. Додержав їй вірності 24 роки. К. МХ. 5. 6) Доде́ржувати ва́рти. Сторожить, быть на часах, держать сторожу. Бенькетує шляхта, іграючи в карти, а козаки лейстровики додержують варти. К. Досв. 10.