Словник української мови (1937)/догрівати

Словник української мови
Борис Грінченко
Д
догрівати
Київ: Соцеквидав України, 1937

Догріва́ти, ва́ю, єш, сов. в. догрі́ти, грі́ю, єш, гл. Достигать, достигнуть своим теплом. Та хатонька (труна) без дверей і без віконець: туди вітер не довіє і сонечко не догріє. Мил. 182.