Словник української мови (1937)/довідки
| ◀ довіджуватися | Словник української мови Д довідки |
довідне ▶ |
|
До́відки, док, ж. мн. Разведки. Піду на довідки, що там вони роблять. Харьк. г. Оце саме під чергу на Чорноморію йти. Піду туди на довідки: роздивлюся, розбачусь, як там. Черк. у. Прийшов же я на довідки, чи дівчина дома. Мил. 102.