Словник української мови (1937)/доволочувати
| ◀ доволочитися | Словник української мови Д доволочувати |
довольний ▶ |
|
Доволо́чувати, чую, єш, сов. в. доволочи́ти, чу́, чиш, гл. Оканчивать, окончить бороновать после посева. Моли б, господи, до дощу доволочити. Харьк. у.