Словник української мови (1937)/довгоп'ятий

by Борис Грінченко

◀ довгополий

Словник української мови Борис Грінченко Д довгоп'ятий

довгота ▶

Київ: Соцеквидав України, 1937

Довгоп'я́тий, а, е. Длинноногий. Хотіла мене мати за п'ятого дати, а той п'ятий — довгоп'ятий. Гол. III. 473. Узяв би я ворону, так довгоп'ята. Мет. 469.