Словник української мови (1937)/довгомуд

by Борис Грінченко

◀ довголіття

Словник української мови Борис Грінченко Д довгомуд

довгомудиків ▶

Київ: Соцеквидав України, 1937

Довгому́д, да, м. Сказочное существо. По одной сказке — полузверь, получеловек: «Довгомуд — це колись такі люди були: чоловік — не чоловік, вовк — не вовк: руки у нього були такі, як і в чоловіка, а тіло усе в волоссі, а на голові шапка — хто її зна, якої масті». Чуб. II. 95. Летить довгомуд. Чуб. II. 96. По другой сказке: хорь. Мнж. 1. Ум. Довгому́дик.