Словник української мови (1937)/довгогривець
| ◀ довгов'язий | Словник української мови Д довгогривець |
довгогривий ▶ |
|
Довгогри́вець, вця, м. Конь с длинной гривой. На довгогривця сіла і погнала. Млак. 105.
| ◀ довгов'язий | Словник української мови Борис Грінченко Д довгогривець |
довгогривий ▶ |
|
Словник української мови — Д
довгогривець
Борис Грінченко
1937
Довгогри́вець, вця, м. Конь с длинной гривой. На довгогривця сіла і погнала. Млак. 105.