Словник української мови (1937)/довговічно
◀ довговічний | Словник української мови Д довговічно |
довгововний ▶ |
|
Довгові́чно, нар. Долговечно, долговременно.
◀ довговічний | Словник української мови Борис Грінченко Д довговічно |
довгововний ▶ |
|
Словник української мови — Д
довговічно
Борис Грінченко
1937
Довгові́чно, нар. Долговечно, долговременно.