Словник української мови (1937)/дмухати
| ◀ дмухання | Словник української мови Д дмухати |
дмухач ▶ |
|
Дму́хати, хаю, єш, одн. в. дмухну́ти, ну́, не́ш, гл. 1) Дуть, подуть. Не дмухай проти вітру. Ном. № 1100. Хто спарився на окропі, той і на холодну воду дмухне. Ном. № 5792. Попіл в вічі дмухати. Не дам у ка́шу собі́ дму́хати. Не позволю вмешиваться в мое дело. МВ. (КС. 1902. X. 147). 2) Только в несов. в. Пыхтеть. Розсердився та так дмуха, що й не приступай. Черкас. у. В следующих значениях употребляется только однокр. в.: 3) Ударить, хватить. Як дмухнув мене по пиці, так у мене й голова замакітрилась. Лебедин. у. 4) Выпить, осушить. Дмухнув чарчину мов тую воду. Екатерин. г. 5) Побежать, поехать, махнуть. Дмухнім лиш, братці, ми до неї. Котл. Ен. Буйволи на сонці помліли: як угляділи воду, так до води й дмухнули. Драг. 3. Дмухну́ти дра́ла. Быстро уйти, удрать. Ном. № 4413.