Словник української мови (1937)/дихати
| ◀ дихання | Словник української мови Д дихати |
дихи ▶ |
|
Ди́хати, хаю, єш, а также: ди́шу, ди́шеш, гл. 1) Дышать. Гадина в його словах дихає. Ном. № 2932. Мовчи та диш! Ном. Над ним воли своїм духом дихали. Чуб. III. 323. Горе ж мені на чужині, — аж мій дух не дише. Мет. 78. Важки́м ду́хом ди́хати на ко́го. Злобствовать, иметь неприязненные чувства к кому-либо. МВ. (О. 1862. III. 48). Важким духом дише. Ном. № 3360. Міщани вже давно на городове козацтво да на старшину важким духом дихали. К. ЧР. 68. 2) Веять. Ой у полі вітер дише, билину колише. Гол. I. 12.