Словник української мови (1937)/диня
◀ динник | Словник української мови Д диня |
диняка ▶ |
|
Ди́ня, ні, ж. Раст. Дыня. Cucumis Melo. ЗЮЗО. I. 120. Бодай твої кавуни та побили табуни, бодай твої дині та поїли свині. Чуб. V. 1177. Различн. породы дынь: дрислівка, дубівка. Кв. II. 239, зимі́вка, кача́нка, ли́півка, тата́рка (см.) Ум. Ди́нька. Рудч. Ск. II. 9. І якщо єсть було насіннячко, ягідки які, динька, — посипле, положить на могилу. Сим. (Хата. 215).