Словник української мови (1937)/дивувати

by Борис Грінченко

◀ дивування

Словник української мови Борис Грінченко Д дивувати

дивуватися ▶

Київ: Соцеквидав України, 1937

Дивува́ти, ву́ю, єш, гл. 1) Удивлять. 2) Удивляться. Ви йому не дивуйте: в його така повичка. НВолын. у. Нема чого дивувати, така була й її мати. Мет. 235. Ди́вом дивува́ти. См. Диво.