Словник української мови (1937)/дибати

by Борис Грінченко

◀ дибання

Словник української мови Борис Грінченко Д дибати

диби ▶

Київ: Соцеквидав України, 1937

Ди́бати, баю (блю), баєш (блеш), гл. 1) Ходить на ходулях. 2) Ходить медленно и неловко; ходить, вытягивая ноги (о людях с длинными ногами, о детях и пр.). Близько видати, далеко дибати. Ном. № 11423. Диба, мов муха по сметані. Ном. Диба, мов журавель. Ном. Та мала пташка, та невеличкая по билиночці дибле. Лавр. На дворі під тополями дибали два журавлі. Диба, мов не своїми ногами. Стор. II. 44.