Словник української мови (1937)/дзюркотати
| ◀ дзюрком | Словник української мови Д дзюркотати |
дзюркотливий ▶ |
|
Дзюркота́ти, чу́, чеш, дзюркоті́ти, чу́, ти́ш, гл. Течь с шумом, журчать. Дзюркотіла з гори вода, збігаючи ринвою між кущами. Левиц. Пов. 276. А срібная хвиля… дзюркотить. К. Досв. 70.