Словник української мови (1937)/дзюркотати

Словник української мови
Борис Грінченко
Д
дзюркотати
Київ: Соцеквидав України, 1937

Дзюркота́ти, чу́, чеш, дзюркоті́ти, чу́, ти́ш, гл. Течь с шумом, журчать. Дзюркотіла з гори вода, збігаючи ринвою між кущами. Левиц. Пов. 276. А срібная хвиля… дзюркотить. К. Досв. 70.