Словник української мови (1937)/дзвінкий
◀ дзвінка | Словник української мови Д дзвінкий |
дзвінковий ▶ |
|
Дзвінки́й, а́, е́. Звонкий, звучный. Горщик дзвінкий. Черкас. у. Голос дзвінкий. Черкас. у. Дзвінкий регіт такий чути, що так і розкочується. МВ. II. 182.