Словник української мови (1937)/джигун

by Борис Грінченко

◀ джигра

Словник української мови Борис Грінченко Д джигун

джигуха ▶

Київ: Соцеквидав України, 1937

Джигу́н, на́, м. 1) Повеса; ловелас. Ой джигуне, джигуне, який ти ледащо. Лавр. 61. Ой джигун, джигун, джигунець, який гарний молодець. Чуб. V. 1125. 2) Род кушанья из сирівцю. О. 1862. VI. 43. Зварила мені мати джигуна, наївсь, та все пити хочеться. О. 1862. VI. 43. 3) = Джоган. Св. Л. 40. Ум. Джигуне́ць. Чуб. V. 1125.