Словник української мови (1937)/дертися

by Борис Грінченко

◀ дерти

Словник української мови Борис Грінченко Д дертися

дертиця ▶

Київ: Соцеквидав України, 1937

Де́ртися, деру́ся, ре́шся, гл. 1) Разрываться на части, рваться, драться. У матері пазуха дереться дітям ховаючи, а в дітей пазуха дереться од матері ховаючи. Ном. № 9225. 2) Карабкаться. Дереться на стіну. Васильк. у. Дратися на гору. Мет. 167. 3) О кошке: царапаться. Кішка на мішок дереться — на вітер. Грин. I. 11.