Словник української мови (1937)/дерниця
| ◀ дерниння | Словник української мови Д дерниця |
дерновий ▶ |
|
Дерни́ця, ці, ж. 1) Четвероугольник вырезанного для корма маленьких гусей дерна. 2) Доска. Ой і казав пан Каньовський дерниць накупити, молодої Бондарівні домовину збити. Чуб. V. 428.