Словник української мови
Борис Грінченко
Д
дерниця
Київ: Соцеквидав України, 1937

Дерни́ця, ці, ж. 1) Четвероугольник вырезанного для корма маленьких гусей дерна. 2) Доска. Ой і казав пан Каньовський дерниць накупити, молодої Бондарівні домовину збити. Чуб. V. 428.