Словник української мови (1937)/держак

by Борис Грінченко

◀ державський

Словник української мови Борис Грінченко Д держак

держално ▶

Київ: Соцеквидав України, 1937

Держа́к, ка́, м. 1) Рукоять, ручка; эфес; древко у метлы, вил и пр. Мнж. 179. Шух. 224, 228. МУЕ. III. 30. Подай держак од лопати свата привітати. Лукаш. 133. 2) Нижняя часть кужівника. Шух. I. 307. Ум. Держачо́к. Коло скрині лежав замок та держачок від простих ножиць, що овець стрижуть. Екатер. у.