Словник української мови (1937)/дебелий

by Борис Грінченко

◀ дебеленькуватий

Словник української мови Борис Грінченко Д дебелий

дебелина ▶

Київ: Соцеквидав України, 1937

Дебе́лий, а, е. 1) Дебелый, плотный, толстый. Я вже був (тоді) дебелим парубком. О. 1862. II. 24. Важко рушили з місця дебелі воли. О. 1862. IV. 85. На княжому дебелім тілі глибокії на ладо рани. Шевч. 647. Дебеле сукно. Черниг. г. 2) У Шевченка: тяжелый (о го́ре). (Бог) поможе лихо донести і поховать лихе, дебеле в хатині тихій і веселій. Шевч. Ум. Дебеле́нький, дебеле́сенький, дебельне́нький.