Словник української мови
Борис Грінченко
Д
дбати
Київ: Соцеквидав України, 1937

Дба́ти, дба́ю, дба́єш, гл. 1) Радеть, стараться, заботиться. Єв. Л. XII. 11. Ой дбай, мати, дбай, та мене замуж дай. Лавр. 45. Ой, козаки, ви, бідні невольники, кажу я вам: добре дбайте, в городи́ християнські утікайте. ЗОЮР. I. 213. Добрий пан: ні б'є, ні лає, та нічим і не дбає. Ном. У пеклі все тепло, а піди в рай, то й дровами дбай. Ном. № 200. 2) Обращать внимание. Знаємо, що не дбаєш ні про кого, бо не дивишся на лице людей. Єв. Мр. XII. 14. 3) Приобретать. У їх доля дбає, а сироті треба самому придбать. Шевч. 133. Коли місяць май, кождий собі дбай. Ном. № 448. 4) Ду́мку дба́ти. Держать на уме, на мысли, измышлять. Сидить Сава, листи пише, Сава думку дбає, ой вже Сава та пан Сава гадку замишляє. Чуб. V 965.