Словник української мови (1937)/дбати
| ◀ дбання | Словник української мови Д дбати |
дбатися ▶ |
|
Дба́ти, дба́ю, дба́єш, гл. 1) Радеть, стараться, заботиться. Єв. Л. XII. 11. Ой дбай, мати, дбай, та мене замуж дай. Лавр. 45. Ой, козаки, ви, бідні невольники, кажу я вам: добре дбайте, в городи́ християнські утікайте. ЗОЮР. I. 213. Добрий пан: ні б'є, ні лає, та нічим і не дбає. Ном. У пеклі все тепло, а піди в рай, то й дровами дбай. Ном. № 200. 2) Обращать внимание. Знаємо, що не дбаєш ні про кого, бо не дивишся на лице людей. Єв. Мр. XII. 14. 3) Приобретать. У їх доля дбає, а сироті треба самому придбать. Шевч. 133. Коли місяць май, кождий собі дбай. Ном. № 448. 4) Ду́мку дба́ти. Держать на уме, на мысли, измышлять. Сидить Сава, листи пише, Сава думку дбає, ой вже Сава та пан Сава гадку замишляє. Чуб. V 965.