Словник української мови (1937)/даха

by Борис Грінченко

◀ дах

Словник української мови Борис Грінченко Д даха

дахар ▶

Київ: Соцеквидав України, 1937

I. Да́ха, хи, ж. Род короткой шубы шерстью наружу, с капюшоном и широкими рукавами, которые не надевались. Тоді став князь у волосяну даху одягаться. ЗОЮР. I. 175. Обув ноги не в ремінь, не в ремінь, а в чоботи із сап'яну, із сап'яну. Шитий черес все шовками — кругом стану. Одяг плечі не в жупан, не в жупан, надів даху, став як пан, став як пан. Вовна зверху так і має, так і має, ззаду кобень так і грає, так і грає, а рукава да широкії, широкі: задасть молод всякій дівоньці роботи. ЗОЮР. I. 175.

II. Да́ха, хи, об. = Давець. Коли даха, так будеш і взяха. Ном. № 10650.