Словник української мови
Борис Грінченко
Д
давитися
Київ: Соцеквидав України, 1937

Дави́тися, влю́ся, вишся, гл. Давиться. Не дуже й жує, так цілком і ковтає, аж давиться. Кв. Трохи був на смерть не подавився. А Петро йому й каже: се тобі, старче, так бог зробив за те, щоб другому не бажав давитись. Стор. I. 24.