Словник української мови (1937)/давитися
| ◀ давити | Словник української мови Д давитися |
даві ▶ |
|
Дави́тися, влю́ся, вишся, гл. Давиться. Не дуже й жує, так цілком і ковтає, аж давиться. Кв. Трохи був на смерть не подавився. А Петро йому й каже: се тобі, старче, так бог зробив за те, щоб другому не бажав давитись. Стор. I. 24.