Словник української мови (1937)/гірниця

by Борис Грінченко

◀ гірництво

Словник української мови Борис Грінченко Г гірниця

гірничий ▶

Київ: Соцеквидав України, 1937

Гі́рниця, ці, ж. 1) Комната (редкое). У городі Килії татарин сидить бородатий, по гірницях походжає. АД. I. 169. 2) Чердак на доме или каком-нибудь строении. Сквир. у.

Гірни́ця, ці, ж. Каменоломня. Чигирин. у. Газета «Порядок». 1881. № 246.