Словник української мови (1937)/гіркий
| ◀ гірка | Словник української мови Г гіркий |
гіркість ▶ |
|
Гірки́й, а́, е́. 1) Горький на вкус. Гіркий полинь. Мет. 81. 2) Едкий, донимающий. Не лай мене, моя мати, гіркими словами. Мет. 85. 3) Несчастный, бедственный, горький. Гірка доля. Ном. № 2442. Гіркий світ, а треба жить. Ном. № 2440. 4) Сопровождаемый горестью, неутешный, горький. Облилася Морозиха гіркими сльозами. Нп. Забудь ласощі, паслін і цибулю, а за гірку твою працю візьми під ніс дулю. Ном. 5) Употребляется часто с подразумеваемым существительным. Схилившись на стіл, облився гіркими (сльозами), потім устав. Стор. Та синові за гіркого (шага) медяник купила. Шевч. 80. Не дає перевести дихання і через край гіркої (долі) наливає. К. Іов. 20. Гірки́й лопу́х. Раст. Lappa major. Вх. Лем. 403. См. Лопух. Ум. Гіре́нький, гірке́нький. Сравн. ст. Гі́рший, гірчі́ший. Гіренький мій світ. Федьк. I. 100.