Словник української мови (1937)/гільце
◀ гільтяй | Словник української мови Г гільце |
гільцем ▶ |
|
Гільце́, ця́, с. 1) = Вильце. Чуб. V. 187. 2) Убранное цветами и лентами деревцо, вокруг которого во время празднования Купала поют купальские песни; наз. оно также Мареною. Чуб. III. 195.