Словник української мови (1937)/гуща

by Борис Грінченко

◀ гущ

Словник української мови Борис Грінченко Г гуща

гущавина ▶

Київ: Соцеквидав України, 1937

Гу́ща, щі, ж. 1) Гуща, подонки, осадок. Там тільки на денці… гуща зосталась. Рудч. Ск. II. 205. 2) Чаща, густое место. Де ліси і гущі — прорубували просіки. Стор. II. 123. 3) І він у ту гу́щу. И он туда вмешался. Г. Барв. 336.