Словник української мови (1937)/гурака
| ◀ гура | Словник української мови Г гурака |
гуральник ▶ |
|
Гурака́, нар. Подняв руки вверх (ловить, напр. мяч, брошенный вертикально вверх). Гурака хватає гілку. Радом. у.
| ◀ гура | Словник української мови Борис Грінченко Г гурака |
гуральник ▶ |
|
Словник української мови — Г
гурака
Борис Грінченко
1937
Гурака́, нар. Подняв руки вверх (ловить, напр. мяч, брошенный вертикально вверх). Гурака хватає гілку. Радом. у.