Словник української мови (1937)/гуменце

by Борис Грінченко

◀ гуменник

Словник української мови Борис Грінченко Г гуменце

гумнище ▶

Київ: Соцеквидав України, 1937

Гуме́нце, ця, с. 1) Ум. от гумно. Чуб. III. 251. 2) Тонзура у католического духовенства. 3) — попо́ве. Раст. Taraxacum officinale Wigger. ЗЮЗО. I. 138.