Словник української мови (1937)/гуменний
| ◀ гуменія | Словник української мови Г гуменний |
гуменник ▶ |
|
Гуме́нний, ного, м. По образ. прил. Прикажчик при гумне, надзирающий за работами там; сторож при гумне, гуменщик. Рудч. Ск. I. 87. Kolb. I. 68.
| ◀ гуменія | Словник української мови Борис Грінченко Г гуменний |
гуменник ▶ |
|
Словник української мови — Г
гуменний
Борис Грінченко
1937
Гуме́нний, ного, м. По образ. прил. Прикажчик при гумне, надзирающий за работами там; сторож при гумне, гуменщик. Рудч. Ск. I. 87. Kolb. I. 68.